Całe życie – układanka

Nie z tobą, nie bez ciebie.

W dniu naszego ślubu powiedziałeś, że tylko śmierć nas rozdzieli. Wtedy oboje nie wiedzieliśmy, jak szybko to nastąpi. Twoja śmierć złamała mi skrzydła na zawsze – nigdy więcej nie pisałam wierszy, nigdy nie wziąłam do ręki pędzla, moje palce nigdy nie dotknęły klawiszy fortepianu. Wszystko, co było związane z moją przeszłością, umarło razem z tobą. Spędziłam godziny spacerując ulicami miasta i szukając Twoich cech w twarzach przypadkowych przechodniów. Ale ciebie już nie ma. I w pewnym momencie zdecydowałam się wyjechać najpierw z naszego miasta, a potem z Ukrainy. Chciałam stąd wyjechać schować się, uciec od palącego bólu…

Znajomi zaprosili mnie do Polski i od pierwszych dni zakochałam się w tym kraju, w mentalności i kulturze jego mieszkańców.Po 3 latach do Ukrainy przyszła straszna wojna. I cały świat zadrżał z przerażenia, widząc wszystkie najstraszniejsze, zgniłe, lepkie i podłe  rzeczy, które pochodzą z faszystowskiej federacji – rosji … Nie ma już naszej ulicy, naszego mieszkania i naszej ulubionej kawiarni. Brakuje niektórych naszych wspólnych przyjaciół i znajomych. Nasz sąsiad Aleksander, pamiętasz go? Służył także w Afganistanie. Jego też już nie ma. We wszystkich trudnościach, na które natrafiałam w życiu, pomagała mi modlitwa. Rozmowa z Bogiem dodawała mi sił, dawała mi nadzieję i pokój. Więc się modliłam. Dawno, dawno temu dużo podróżowaliśmy po Ukrainie. Teraz podróżuję sama po Polsce. Zawsze mam przy sobie ulubioną kawę i książki. Przykro mi, że nie możesz zobaczyć piękność tego pięknego kraju, nie będziesz mógł poznać wspaniałych ludzi i wspaniałej historii wspaniałego narodu. Zrobię to za nas oboje.

Ані з тобою, ані без тебе.

З день нашого весілля ти сказав, що лише смерть  розлучить нас.

Твоя смерть назавжди зламала мені крила -я ніколи більше не писала вірші, не брала до рук пензлі для малювання, мої пальці не доторкались клавіш фортепіано. Все, що було пов’язано з колишньою мною вмерло разом з тобою.  Я годинами блукала по вулицям міста і шукала риси твого обличчя в обличчях випадкових перехожих. Але тебе більше нема.

Отож в один момент я вирішила поїхати назавжди з нашого міста, а потім і з країни. Поїхати, сховатись, втекти від всеспалюючої болі.

Друзі запросили мене приїхати в Польщу і я з перших днів закохалась в цю країну, в менталітет і культуру її народа.

Три роки потому в Україну прийшла страшенна війна. І увесь світ здригнувся від жаху, побачивши все найстрашніше, бридке, гниле і мерзотне , що йде від фашистської федерації- росії. Більше немає нашої квартири, нашої вулиці і нашої улюбленної кав’ярні. Немає декотрих з наших спільних друзів та знайомих. Пригадуєш нашого сусіда Олександра? ВІн ще служив в Афганістані. Так його більше теж немає.

В будь яких труднощах мого життя мені завжди допомогала молитва. Розмова з Богом додавала мені сил, дарував надію та заспокоєння. І я молилась.

Колись ми з тобою мандрували по Україні, зараз я одна мандрую по Польщі. Зі мною завжди моя улюблена кава і мої книжки. Мені шкода, що ти не можеш побачити красу цієї прекрасної країни, не зможеш познайомитись з чудовими людьми і великою історією великої нації. Я зроблю це за нас обох.

Ні з табой, ні без цябе.

У дзень нашага вяселля ты сказаў, што толькі смерць разлучыць нас. Тады мы абодва не ведалі, калі гэта адбудзецца.

Твая смерць назаўжды абламала мае крылы – я ніколі больш не пісала вершы, не брала ў рукі пэндзля, мае пальцы не дакраналіся клавіш фартэпіяна. Усё, што было звязана з мінулай мной, памерла разам з табой. Я гадзінамі хадзіла па вуліцах горада і шукала твае рысы ў асобах выпадковых мінакоў. Але цябе больш няма.

І ў адзін момант я вырашыла з’ехаць спачатку з нашага горада, а потым і з краіны. З’ехаць, схавацца, уцячы ад болю, які выпальвае…

Сябры запрасілі мяне прыехаць у Польшчу і я з першых дзён закахалася ў гэтую краіну, у менталітэт і культуру яе народа.

Праз 3 гады ва Украіну прыйшла страшная вайна. І ўвесь свет здрыгануўся ад жаху, убачыўшы ўсё самае страшнае, гнілое, ліпкае і агіднае, што ідзе ад фашысцкай федэрацыі – расіі… Больш няма нашай вуліцы, нашай кватэры і нашай каханай кавярні. Няма некаторых з нашых агульных сяброў і знаёмых. Наш сусед Аляксандр, памятаеш яго? Ён яшчэ служыў у Аўганістане. Яго таксама больш няма.

У любых цяжкасцях майго жыцця мне заўсёды дапамагала малітва. Размова з Богам надавала мне сілы, дарыла надзею і заспакаенне. І я малілася.

Калісьці мы з табой шмат падарожнічалі па Украіне. Цяпер я адна падарожнічаю па Польшчы. Са мной заўсёды мая любімая кава і кнігі. Мне шкада, што ты не можаш убачыць прыгажосць гэтай цудоўнай краіны, не зможаш пазнаёміцца з выдатнымі людзьмі і вялікай гісторыяй вялікай нацыі. Я зраблю гэта за нас дваіх.

Ни с тобой,ни без тебя.

В день нашей свадьбы ты сказал, что только смерть разлучит нас. Тогда мы оба не знали, как скоро это произойдет.  

Твоя смерть навсегда обломала мои крылья – я никогда больше не писала стихи, не брала в руки кисти, мои пальцы не касались клавиш фортепиано. Все, что было связано с прошлой мной, умерло вместе с тобой.  Я  часами ходила по улицам города и искала твои черты в лицах случайных прохожих.  Но тебя больше нет.

И в один момент я решила уехать сначала из нашего города, а потом и из страны.  Уехать, спрятаться, убежать от всевыжигающей боли…

Друзья пригласили меня приехать в Польшу и я с первых дней влюбилась в эту страну, в менталитет и культуру её народа.  

Через 3 года в Украину пришла страшная война. И весь мир содрогнулся от ужаса,  увидев все самое страшное, гнилое, липкое и мерзкое, что идет от фашистской федерации   – рассии…  Больше нет нашей улицы, нашей квартиры и нашего любимого кафе. Нет некоторых из наших общих друзей и знакомых. Наш сосед Александр, помнишь его? Он еще служил в Афганистане. Его тоже больше нет.  

В любых трудностях моей  жизни мне всегда помогала молитва. Разговор с Богом придавал мне сил, дарил надежду и успокоение. И я молилась. 

Когда то мы с тобой много путешествовали по Украине. Теперь  я одна путешествую по Польше. Со мной всегда мой любимый кофе и книги. Мне жаль, что ты не можешь увидеть красоту этой прекрасной страны, не сможешь познакомиться с замечательными людьми и великой историей великой нации. Я сделаю это за нас двоих.

Not with you, not without you. 

On our wedding day, you told me that only death would separate us. We both didn’t know then how soon this would happen. 

Your death broke my wings forever – I never wrote poetry again, never picked up brushes, my fingers never touched piano keys. Everything that was connected with the past me died with you. I spent hours walking the streets of the city and looking for your features in the faces of random passers-by.  But you are gone. 

And at one point I decided to leave first from our city, and then from the country. Leave, hide, run away from the all-burning pain…

My friends invited me to come to Poland and from the first days I fell in love with this country, with the mentality and culture of its people.

After 3 years, the terrible war came to Ukraine. And the whole world shuddered with horror, seeing all the most terrible, rotten, sticky and vile things that come from the fascist federation – russia … There is no more our street, our apartment and our favourite cafe. Some of our mutual friends and acquaintances are gone. Our neighbour Alexander, remember him? He also served in Afghanistan. He  is not alive anymore. 

In all the difficulties of my life, prayer has always helped me. Talking with God gave me strength, gave me hope and peace. And I prayed. 

Once you and I travelled a lot around Ukraine. Now I am travelling alone in Poland. I always have my favourite coffee and books with me. I am sorry that you cannot see the beauty of this beautiful country, you will not be able to meet wonderful people and the great history of the great nation. I’ll do it for both of us.